|
Порядок визначення суми витрат, що враховуються для цілей оподаткування, за договорами будівельного підряду
Витрати на виконання будівельно-монтажних робіт, вироблені організацією за звітний період, підрозділяються на прямі і непрямі.
До прямих витрат можуть бути віднесені наступні.
1. Матеріальні витрати, в тому числі:
- На основні будівельні матеріали;
- На придбання інструментів, пристосувань, інвентарю, приладів, лабораторного обладнання, спецодягу та інших засобів індивідуального і колективного захисту, передбачених законодавством Російської Федерації, та іншого майна, що не є амортизуються майном;
- На придбання комплектуючих, будівельних конструкцій та обладнання, що купується підрядними організаціями для монтажу відповідно до умов укладених договорів, за якими право власності на придбане обладнання до замовника переходить після його монтажу.
2. Витрати на оплату праці робітників основного будівельного виробництва, включаючи суми єдиного соціального податку і витрати на обов'язкове пенсійне страхування, що йдуть на фінансування страхової та накопичувальної частини трудової пенсії, нараховані на вказані суми оплати праці.
3. Суми нарахованої амортизації за основними засобами, використаним при виконанні будівельно-монтажних робіт.
Організація має право відповідно до облікової політики для цілей оподаткування самостійно формувати склад прямих витрат виходячи з умов виконання будівельних робіт. Так, зокрема, рекомендується до складу прямих витрат включати вартість прийнятих субпідрядних робіт.
До непрямих відносяться всі інші суми видатків (крім позареалізаційних витрат), що здійснюються організацією протягом звітного періоду.
Непрямі витрати в повному обсязі відносяться до складу витрат, що визнаються для цілей оподаткування у звітному періоді.
Прямі витрати відносяться до складу витрат, що враховуються для цілей оподаткування в залежності від порядку визнання доходів.
Податковий кодекс не передбачає Позамовний метод обліку прямих витрат за договорами будівельного підряду. Якщо організація виконує будівельні роботи з однотипним договорами, які не мають довгострокового характеру, по яких дохід визнається за мірою передачі результату робіт замовнику, або мають довгостроковий характер, але передбачають поетапну приймання робіт, організація здійснює розрахунок залишків незавершеного виробництва (НЗВ) на кінець звітного періоду. Порядок розподілу витрат на НЗВ визначається організацією в обліковій політиці для цілей оподаткування і підлягає застосуванню не менше ніж протягом двох податкових періодів.
Пропонуємо один з можливих способів визначення залишків НЗВ на кінець звітного періоду:
S1 + S2
S = (S1 + S2) - ------- x V3,
V1 + V2
де:
- S - сума НЗВ на кінець звітного періоду;
- S1 - сума НЗВ на початок звітного періоду;
- S2 - сума прямих витрат за звітний період;
- V1 - об'єм робіт, виконаний, але не зданий замовникам на початок звітного періоду;
- V2 - обсяг робіт, виконаний за звітний період;
- V3 - об'єм робіт, зданий замовникам за звітний період.
Сума прямих витрат, що підлягають віднесенню до складу податкових витрат за звітний період, визначається як різниця між сумою НЗВ на початок звітного періоду плюс сума прямих витрат за звітний період мінус НЗВ на кінець звітного періоду.
Якщо організація виконує роботи за довгостроковими договорами, які не передбачають поетапну здачу робіт замовнику, що триває більше одного податкового періоду, то дохід за такими договорами визначається платником податку самостійно виходячи із принципів формування витрат за даними робіт. Це означає, що в основі визначення суми доходу за такими договорами лежить сума витрат, понесених у процесі виконання робіт за цими договорами. Причому всіх витрат - і прямих, і непрямих. Такий порядок визначення доходів та припадають на них витрат прямо Податковим кодексом не передбачено. Значить, платникові податків самостійно слід визначити такий порядок в обліковій політиці для цілей оподаткування.
Розглянемо можливі варіанти такого обліку.
Приймаємо, що всі договори будівельного підряду, за якими виконуються будівельні роботи, мають довгостроковий характер і не передбачають поетапну здачу результатів робіт замовнику. Дохід за такими договорами передбачається визначати по закінченні кожного звітного періоду. Всі витрати, пов'язані з виконанням будівельних робіт, і прямі, і непрямі, враховуємо протягом звітного періоду в регістрах податкового обліку. Після закінчення звітного періоду здійснюємо розрахунок суми доходу та припадають на нього витрат вибраним способом, наприклад за відсотком зроблених витрат.
Розглянемо приклад.
Умови:
- Договірна вартість виконуваних робіт - 1000 руб.;
- Кошторисні витрати на виконувані роботи - 900 руб.;
- Кошторисна прибуток - 100 крб.;
- Період будівництва - більше одного податкового періоду;
- За даними податкового обліку, сума прямих витрат на виконання робіт склала 370 руб., Непрямих витрат - 190 руб.
(370 + 190): 900 = 62,22% - відсоток освоєння витрат.
1000 x 62,22% = 622 руб. - Дохід звітного періоду.
Таким чином, у податковій декларації за рядком "Доходи від виконаних робіт" буде стояти 622 руб., По рядку "Витрати" - 560 руб. (У тому числі прямі витрати - 370 руб., Непрямі - 190 руб.). Оподатковуваний прибуток від виконаних робіт - 62 руб.
Як бачимо, в цьому випадку у організації не виникає залишків НЗВ на кінець звітного періоду.
Якщо підрядна організація щомісяця підписує із замовником форми КС-2, то дохід за довгостроковими договорами може бути визначений на підставі даних цього акту. У цьому випадку організації доведеться розподіляти НЗВ на кінець звітного періоду таким же чином, як якщо б це робилося при здачі замовнику результатів виконаних робіт за договорами будівельного підряду. При цьому може застосовуватися вищенаведена формула розподілу НЗВ на кінець звітного періоду, де V3 - це обсяг виконаних робіт, підтверджений за звітний період за формами КС-2.
|
