|
КОШТОРИСНЕ НОРМУВАННЯ І СИСТЕМА КОШТОРИСНИХ НОРМАТИВІВ У БУДІВНИЦТВІ - ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ
Кошторисна документація складається відповідно до методичними положеннями ціноутворення з використанням кошторисних нормативів, що забезпечує обгрунтованість вартості будівництва.
Кошторисні нормативи - це узагальнена назва комплексу кошторисних норм, розцінок і цін, об'єднаних в окремі збірники.
Кошторисна норма встановлює витрата виробничих ресурсів: витрати праці робітників у люд.-год, час роботи будівельних машин і механізмів у маш.-год, потреба в матеріалах, виробах і конструкціях в натуральних показниках, - на прийнятий вимірювач будівельних, монтажних та інших робіт.
Склад і кількість ресурсів у кошторисних нормах повинні відповідати останнім досягненням в галузі технології та організації будівельного виробництва, сучасному рівню технічного оснащення будівельних організацій, відбивати накопичений у будівництві передовий досвід, а також прогресивні проектні рішення, матеріали, вироби і конструкції. Кошторисні норми повинні бути технічно й економічно обгрунтовані і забезпечувати максимальну простоту і зручність їх застосування.
Розрізняють кошторисні норми елементні, розроблені на окремі види робіт й елементи конструкцій, і укрупнені-на комплекс робіт зі зведення конструктивних елементів або будівель і споруд в цілому.
На основі кошторисних норм і цін на ресурси складаються розцінки в рублях, відповідно - одиничні (на види робіт) та укрупнені (на комплекс робіт).
Поряд з кошторисними нормами витрати ресурсів в натуральних показниках, цінами на ресурси і розцінками на види робіт у рублях, застосовують відносні кошторисні нормативи, виражені у відсотках по відношенню до показників, прийнятим за базу для розрахунку. До цієї групи відносять нормативи накладних витрат, кошторисного прибутку, лімітованих та інших витрат.
Залежно від рівня розробки та застосування кошторисні нормативи поділяють на:
• державні (федеральні) кошторисні нормативи - ДБН;
• галузеві (відомчі) кошторисні нормативи - ОСН;
• територіальні кошторисні нормативи - ТСН;
• фірмові кошторисні нормативи - ФСП;
• індивідуальні кошторисні нормативи - ІСН.
Державні федеральні кошторисні нормативи розробляються за завданням державних органів управління будівництвом і вводяться ними в дію. Вони застосовуються при визначенні кошторисної вартості будівництва, здійснюваного у різних галузях народного господарства за рахунок коштів федерального бюджету. Можуть застосовуватися у всіх регіонах країни з відповідною прив'язкою до місцевих умов.
Галузеві (відомчі) нормативи вводяться в дію міністерствами та іншими органами федерального управління Росії, а також великими корпораціями і використовуються для визначення вартості будівництва, здійснюваного в межах відповідної галузі народного господарства.
Територіальні кошторисні нормативи вводяться в дію органами державного управління адміністрацій (урядів) регіонів Росії. Вони не повинні суперечити або дублювати федеральні кошторисні нормативи. Територіальні кошторисні нормативи використовуються організаціями, що здійснюють будівництво або капітальний ремонт на території відповідного суб'єкта Російської Федерації незалежно від їх відомчої підпорядкованості та джерел фінансування виконуваних робіт.
До фірмових кошторисних нормативів або власної нормативній базі користувача відносяться кошторисні нормативи, що враховують реальні умови діяльності конкретної організації - виконавця робіт. Як правило, ця нормативна база грунтується на нормативах державного, галузевого або територіального рівня з урахуванням особливостей та спеціалізації підрядних організацій.
У разі відсутності в діючих збірниках кошторисних норм і розцінок окремих нормативів за передбаченим у проекті конструкцій і технологій робіт допускається розроблення відповідних індивідуальних кошторисних норм і розцінок, які затверджуються замовником (інвестором) у складі кошторисної документації до проекту (робочого проекту). Індивідуальні кошторисні нормативи розробляються з урахуванням конкретних умов виконання робіт з усіма ускладнюють чинниками.
Сукупність кошторисних нормативів з правилами їх розробки і застосування утворюють кошторисно-нормативну або нормативно-інформаційну базу ціноутворення в будівництві.
Кошторисні нормативи входять в загальну систему економічних нормативів, яка включає також виробничі та планові нормативи.
Виробничі норми використовуються при організації виконання робіт на об'єктах, організації та оплаті праці робітників. Виробничі норми конкретні, деталізовані, орієнтовані на певні методи будівельного виробництва. Основними документами виробничого нормування витрат ресурсів у будівництві є Єдині норми і розцінки на будівельні та ремонтно-будівельні роботи (ЕНіР-87) і Загальні виробничі норми витрати матеріалів у будівництві, видані в 1987-90 рр..
Планові нормативи в будівельних організаціях призначені для розрахунку планової потреби в ресурсах, витрат на виробництво робіт. Вони розробляються самої будівельною організацією з необхідним ступенем деталізації та з урахуванням конкретних умов її діяльності. В даний час такі нормативи мають обмежене число організацій, тому що рівень планової роботи абсолютно недостатній.
Відсутність сучасних виробничих і планових нормативів сприяє підвищенню ролі кошторисних норм, які використовують не тільки для визначення кошторисної вартості будівництва, але і в організації та плануванні будівельного виробництва.
|
